Nazi Lauck NSDAP-AO YKPAIHCKI ukrain010 . . .

Nazi Lauck NSDAP/AO

Обергруппенфюрер СС

Рейнхард Гейдріх

Зразок для майбутніх поколінь

(SS -Obergruppenfuehrer Reinhard Heydrich. From NS news bulletin #105/5- Fall 2000(111))

Рейнхард Тристан Юджин Гейдріх народився 7 березня 1904 року в місті Галлє на Саалє. Він був сином Ріхарда-Бруно Гейдріха, композитора, та Елізабет Анни Амалії Кранц. Під час його народження його батько працював директором музичної школи. Рейнхард відвідував Реформовану Реальну гімназію в Галлє на Саалє. Як для учня, він був дуже освічений. Наприклад
, він вивчав книгу "Історія цивілізацій" французького автора Чарльза Сейнобоса, а обговорював її зміст зі своїм другом Еріхом Шульце. Після закінчення граматичної школи Рейнхард поступив у Рейхсмаріне морським кадетом у Кіль- Хольтенау. Вплив видатного "морського диявола" графа Люкнера, який дуже часто зупинявся як гість в будинку Гейдріхів, звичайно зіграв роль у виборі Гейдріхом кар'єри на флоті.

Він почав свою службу в екіпажі 22. Прослуживши 4,5 роки він отримав звання Лейтенант цур зеє 1 жовтня 1926 року, а потім призначен офіцером зв'язку. У 1928 році він став Оберлейтенантом цур зеє. Згідно зі словами віце-адмірала Клейкампа Гейдріх був людиною, яка своїм талантом, знанням та майстерністю була вище любої середньої людини. Здавалося, ніщо не заважає його успішній кар'єрі на флоті. Доля, однак, повернулася інакше. 6 грудня 1930 р. Оберлейтенант Гейдріх зустрічається з 18-річною Ліною фон Остен. Вона приїхала з остріва Фехмарн в Остзеє, де її батько був шкільним вчителем. В день Подарунків 1930 року відбулася їх помолвка. Гейдріх відіслав листівку про помолвку своїй колишній подрузі, яка була дочкою впливового промисловця. Той вимагав від Гейдріха, щоб він одружився з його дочкою, яка також хотіла стати нареченою Гейдріха. Коли він відмовився від цієї пропозиції, її батько подав скаргу гроссадміралу Редеру, в результаті якої Гейдріх повинен був стати перед судом честі флоту. Даючи рекомендацію суду честі адмірал Редер вирішив, що Оберлейтенанта Рейнхарда Гейдріха слід виключити з флоту. Цікаво, що ніколи ніхто не знайшов записки, яка вплинула на рішення суду. Гедріх був впевнений, що його звільнили на політичних підставах.

Пізніше, при підтримці Обергруппенфюрера СС Карла фон Еберштейна, Гедріх ввійшов в контакт з Генріхом Гіммлером, який став Рейхсфюрером в січні 1929 року. Гіммлер як раз шукав здібну людину для створення служби розвідки в СС. Він дав Гейдріху 20 хвилин часу, щоб викласти на папері як би він здійснив таку задачу. Гейдріх написав свої думки про це, накидав схему-структуру подібної організації та показав результат Рейхсфюреру, який був дуже вражений та негайно вирішив прийняти колишнього офіцера. Гейдріх, який вже став членом НСДАП з першого січня 1931 року, став членом СС в Гамбурзі 14 липня1931 р. Тепер він був SS-Sturmmann з номером СС 10
120. 26 грудня 1931 року відбулося весілля Гейдріха та Ліни фон Остен в селянській церкві в Гроссенброді.

Гейдріх почав створення відділу розвідки. З перших днів воно було відомо як "Abteilung Ic". Наприкінці 1931 року для цієї установи були виділені дві кімнати на четвертому поверсі по вулиці Тюркенштрассе, 25 в Мюнхені. Се була квартира члена партії Вікторії Едріх, яка переховувала "Blutfuhne" в своєму гардеробі, в той час, коли СА та СС були заборонені. В цей час Гейдріх був Гауптштурмфюрером СС. 25 грудня 1931 він став Штурмбаннфюрером СС, а 29 липня 1932 року Штандартенфюрером СС та шефом державної безпеки Рейхсфюрера СС. Тепер назва відділу була СД. Гейдріх, як провідник відділу був названий "С". його офіс- "Центральна служба СД". У вересні 1932 року СД розташовувалось на маленькій віллі по вулиці Цуккаліштрассе-4 в Мюнхені. Гейдріх та його жінка жили за тією ж адресою. В червні 1932 року у Гейдріха народився перший син Клаус. 1933 рік - рік здобуття влади- приніс Гейдріхові звання Брігаденфюрера СС. Тепер СД розташовувалось в палаці Віттельбахер по вулиці Брінерштрассе в Мюнхені. 9 листопада 1933 року СД стало незалежним відділом СС. На протязі листопада-грудня 1934 року СД переїхала на вулицю Вільгельмштрассе 102 в Берліні. 17 січня 1936 року Рейнхард
Гейдріх став шефом поліції державної безпеки та СД. "27 вересня 1939 була створена служба Державної безпеки Райху з Рейхсгауптманом Гейдріхом начолі. У 1940 році він був обраний Президентом міжнародної Комісії кримінальної поліції.

На початку германської
кампанії на заході Гейдріх здав іспит на пілота-винищувача. Під час кампанії в Норвегії він здійснив декілька вилетів з Ставангеру на д Англією та Шотландією на Ме-110. За цей героїчний вчинок він був нагороджений бронзовою Frontflugspange та залізним хрестом ІІ ступеню. В середині травня 1940 року він повернувся до Берліну. Під час кампанії в Росії Гейдріх вислужився ще більше як льотчик-винищувач на півдні Росії та був нагороджений срібною фронтовою пряжкою та залізним хрестом першого ступеню.

23 вересня 1941 року Гітлер звільнив Рейхспротектора Богемії та Моравії Константина фон Нейрата з його посади, а 27 вересня 1941 року призначив Гейдріха виконуючим обов'язки Рейхспротектора. В той самий час він став Обергруппенфюрером СС. Фюрер був впевнений, що Гейдріх змусить уряд протекторату діяти у тісному зв'язку з Райхом. Карл Герман Франк, штацсекретар, який походив з судетських німців, повинен був допомогати йому у всьому. В Празі Гейдріх здійснював командування під час церемонії в замку Градкані. Зі своєю жінкою та дітьми він переїхав до замку Юнгферн-Брешан, який був розташований в 20 км від Праги. В противагу брехливій інформації, яку зараз розповсюджують, заходи, застосовані Гейдріхом, добре сприймалися в протектораті. Для робітників було виділено 200 00
0 пар туфель, які видавалися безкоштовно, а табачний пайок для робітників постійно збільшувався. Гейдріх також мав план перебудувати Прагу як німецьке місто та зв'язати його через німецький автобан з Берліном.

Окрім посади Рейхспротектора Гейдріх займав посаду голови РСХА. У зв'язку з цим він брав участь у конференції, яка відбулася на віллі Ам Гроссен Ванзеє 56/58 в Берліні. Рейхсмаршал Герман Герінг доручив Гейдріхові приготування що до вирішення жидівського питання. Всупереч заявам поствоєнних публіцистів, метою націонал-соціалістичної Німеччини було не фізичне знищення жидівського народу, а лише запобігання та припинення жидівського впливу, який був непомірною вагою у всіх частинах національного організму. Не раніше 30-х років німецький уряд взяв на себе ініциативу, в співпраці з жидівськими організаціями, сприяти виселенню жидів до Палестини. Як приклад такої політики я можу відзначити "Хааварську угоду" та "Рабле-Вохльтадську угоду". Для детального розглядення вищезазначених термінів я рекомендую книгу "Auswanderung der Jude aus dem Dritten Reich" Інгрід Векерт. СС особливо вірило в політику сприяння виселенню жидів. Завдяки війні, яку Німеччина не планувала, еміграція почала зупинятися. Під час війни було прийнято рішення евакуювати жидів до робітничих поселень на сході. У зв'язку з цим, кожен може загадати, що вже в березні 1933 року світове жидівство оголосило війну Німеччині. Прийняття мір по евакуації жидів з Європи було предметом обговорення на Ванзейській конференції.

Тим часом, Едуард Бенеш, який вважав себе президентом в засланні, виношував плани знищення Рейхспротектора Гейдріха. Для цієї міссії були обрані двоє, не маючих патентів, офіцерів колишньої чехословацької армії - Ян Кубіс та Йозеф Габек. 28 грудня 1941 року вони, з кількома іншими особами, спустилися на парашутах на територію протекторату. Протягом наступних місяців вони переховувались та спостерігали за способом життя та місцем перебування Гейдріха. У зв'язку зі зменшенням активності терористичних груп, що фінансувалися Лондоном, переважно в Бельгії та Франції, Гейдріха, який своїми діями навів порядок в протектораті, буде призначено шефом штатського Управління Бельгії, Північної Франції та протектором Вішистської Франції. 27 травня 1942 рокувін повинен був вилетіти літаком до Берліну на зустріч з Фюрером. Тим часом вбивці обрали крутий поворот на дорозі в празькому пригороді Холешовіц, як місце, найбільш зручне для вбивства на той момент, коли авто Гейдріха буде змушене знизити швидкість. 27 травня 1942 року Гейдріх залишив Юнгферн-Брешан о 10-ій годині; о 10.30 він прибув на місце, де чекали вбивці. Шофером його темно-зеленого відкритого "Мерседес-Бенц" був Обершарфюрер СС Клейн. Один із вбивць, Габек, націлив автомата на Гейдріха та натиснув на гачок. Нічого не сталося. Зброя не спрацювала. Гейдріх негайно витяг свого пістолета та вистрелив в Габека. Тим часом, інший вбивця- Кубіс, жбурнув гранату, яка здетонувала поблизу правого ведучого колесу "Мерседесу". Гейдріх був серйозно поранений відривками, але ж встиг зробити декілька пострілів в Кубіса. Потім він втратив свідомість. Чеська дама негайно оказала допомогу Гейдріхові. Його відвезли до шпиталю, що в Буловці, де як чеські, так і німецькі хірурги протягом тиждня намагалися врятувати йому життя. Нажаль, нічого не вдалося: вранці 4
червня 1942 року Рейнхард Гейдріх помер.

Труна з тілом Рейхспротектора, накрита прапором зі свастикою, лежала у дворі в замку Градкані. Почесна гвардія офіцерів Вермахту та СС стояла в караулі. 7 червня 1942 року, після обіду, труну було доставлено потягом з Праги до Берліну і розташовано для прощання в Управлінні Безпеки Райху на Прінц Альбрехтштрассе, 8 а пізніше, 9 червня 1942 року, в Мозаїчному Залі нової Рейхсканцелярії. Під час похоронної церемонії Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер прочитав почесну промову, в якій відзначив велику важливість Рейнхарда Гейдріха. Останнім промовцем був Адольф Гітлер, який назвав його одним з найкращих нацонал-соціалістів, одним з найсильніших захисників ідеї Германського Райху та одним з найбільших противників ворогів Райху
. Фюрер нагородив загиблого героя золотою відзнакою та Stufe des Deutschen Ordens. Труну з тілом Гейдріха поклали на гарматного лафета, запряженого 6-ома чорними кіньми, та транспортували з Вільгельмштрассе до кладовища "Інваліден". Там великий солдат Рейнхард Гейдріх знайшов свій останній притулок.

Яким шляхом ми, націонал-соціалісти, можемо в ХХІ столітті слідувати прикладу Рейнхарда Гейдріха? В першу чергу ми мусимо свято вірити в непорушну ідеологію націонал-соціалізму та бути готовими зробити все, що потрібно для майбутнього Арійської раси. Це наш священий обов'язок - вести бій з ворогами з безпрецедентною завзятістю. Якщо необхідно, ми будемо діяти конспіративно, але в іншій ситуації будемо застосовувати зброю. Ми не визнаєм законності демократичних систем, які керують Європою з 1945 року, і наша мета - послідовно завоювати демократії та ліквідувати визначних політиків цього жахливого часу. Коли ми як націонал-соціалісти дійсно бажаємо досягти політичної та військової влади - перед нами ще довгий шлях.
Зараз дуже рідко хтось може зустріти політиків, котрих можна порівняти з їх славними попередниками 20-х, 30-х та 40-х років минулого століття.

Це велика образа для кожного переконаного націонал-соціаліста, коли контрольовані жидами ЗМІ асоціюють політиків, які претендують на звання націоналістів та патріотів( поміркуйте про таких людей в Бельгії та Австрії), зі справжніми націонал-соціалістами. Ці політики не можуть нічого вдіяти з ідеологією нашого Фюрера Адольфа Гітлера, неодноразово вони відмежовували
себе від так званих "злочинців Третього Райху" та інколи вшановували найстрашнішого ворога творчої Арійської людини - жидів. Кожен повинен бути обережним та не довіряти цим людям, навіть більше ніж християнам, лібералам та соціальним політикам; вони - ніщо та трусливі, слабкі та хворобливі. Життя Обергруппенфюрера СС Рейнхарда Гейдріха вказує нам шлях. Ми ніколи не покинемо цього напрямку. Тільки так перемога буде наша.
Heil Hitler! by H. H. Norden

Ми вдячні автору цієї статті. Також дякуємотоварищам, які переклали цю статтю на свої мови. Це надає можливість ще більшій кількості товарищів по всьому світові насолоджуватись нею. Націонал-соціалістична солідарність в дії!


NSDAP/AO - PO Box 6414 - Lincoln NE 68506 USA http://www.nazi-lauck-nsdapao.com

YKPAIHCKI